Презентація книги пам’яті Володимира Петренка, випускника факультету, загиблого воїна ЗСУ, «Якого кольору дощ»
19 червня 2025 року в приміщенні Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого м. Києва відбулася презентація книги пам’яті Володимира Петренка, випускника факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, загиблого воїна ЗСУ, журналіста і бібліотекаря, «Якого кольору дощ». Це особливе видання упорядкувала мама воїна Ніна Петренко, уклавши в кожну сторінку не тільки тексти, а й своє серце, біль утрати й світлу пам’ять про сина. Презентація стала моментом єднання: звучали слова пам’яті, поезії, уривки з творів Володимира, лунали улюблені пісні Героя, тепло й щемно відгукувалися про нього колеги, друзі з Житомирщини.
Згадували свого випускника і викладачі та студенти факультету, які прийшли підтримати родину воїна, послухати й почути його поетичне слово. Володимир був дуже сумлінним студентом, навчався якісно і з повною віддачею. Порядний, чесний із собою, з викладачами, з оточенням, чуйний, надзвичайно скромний, працелюбний, залюблений у книжки. Якщо брався за дослідження якоїсь проблеми, то вивчав ретельно, «копав глибоко», не пропускав жодної деталі. Він ніколи не відмовляв, коли хтось просив допомоги чи поради, його поважали за глибину думки й виваженість дій. Та й позивний воїна «Філософ» цілком відповідав його натурі й світогляду. А ще згадували голос Володимира – низький, проникливий, добре посталений тон відмінного читця, адже писати і читати поезії було його сродною працею.
Примірник книги пані Ніна презентувала для бібліотеки УДУ імені Михайла Драгоманова, аби слово Володимира жило далі, аби кожен читач міг почути його голос крізь рядки. «Якого кольору дощ» – це жива історія, це пам’ять, що дихає болем і любов’ю.
Із глибокою шаною схиляємо голови перед подвигом захисника України, нашого випускника Володимира Петренка і дякуємо його батькам за те, що виховали Людину, здатну пожертвувати найціннішим заради свободи, заради України, заради кожного з нас.
Слава Україні!
Слава Героям!
...Не пробачимо, не забудемо.
Ми були, ми є і ми будемо.
Проростемо з зерняток кволих,
І змужніє під небом воля.
І полине до сонця пісня
Українськая промениста.
Піде дощ, щоб загоїти рани,
Сонце миру над світом постане.
І повернуться птахи додому
У зруйновані гнізда-фантоми.
Заколоситься поле житами.
Віра, Бог і надія з нами.
...Не пробачимо, не забудемо.
Ми були, ми є і ми будемо.
Володимир Петренко
