Майстер-клас «Збережи реліквію»
Майстер-клас «Збережи реліквію». Творчий досвід магістрів
2 березня студенти факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка відвідали Національний музей історії України у Другій світовій війні. Приводом для цього стала участь у незвичайному майстер-класі.
Коротка передісторія
Треба дуже постаратися, щоб примусити студентів 5 курсу вийти за межі їхньої зони комфорту, тобто університету, для того, аби податися в мандри. Їм уже аби на лекціях посидіти, на семінарах повідповідати, вік не той, щоб містом розходжувати. Однак у цьому житті все ж трапляються дива. Просто часом студентів потрібно трішки «підштовхнути» в правильному напрямку, щоб вони зуміли розгледіти в чомусь непримітному щось дуже важливе й цікаве.
То був звичайний собі вітряний, але перший весняний четвер. Троє магістрантів факультету зустрілися на першому поверсі рідного навчального закладу. В них був чіткий план дій, якого вони мусили дотримуватися: метро Університет – метро Арсенальна – 20 хвилин пішки – Національний музей історії Умагістркраїни у Другій світовій війні – майстер-клас – неосяжна радість від розширення кругозору. Тож зволікати було ніколи. Знання й бажання пізнати нове змушували швидко рухатися за вказаним маршрутом.
Музей і майстер-клас
Дорогою до музею студенти намагалися уявити, що ж буде на майстер-класі, який має промовисту назву «Збережи реліквію». Як вони зможуть зберегти чи відновити те, що зазнало стороннього впливу? Невже так легко реставрувати чиюсь пам’ять, що знайшла відображення в рукописах, фотокартках, листах, відзнаках? Звісно, що ні. І під час майстер-класу вони мали нагоду в цьому переконатися.
Проводила захід завідувач реставраційного відділу Ірина Руденко, яка розповіла цікавим відвідувачампро основні етапи реставрації,показала як правильно реставрувати документ. Наочним прикладом слугувала пам’ятка, яку пані Ірина врятувала од вічної смерті й безповоротного знищення. Власнику такого скарбу чомусь здалося, що стос паперу, датований приблизно 17 століттям, дурно «залежався» у його помешканні. І чомусь місцем подальшого зберігання було обрано не що інше, як смітник…
«Спочатку я розкажу вам за допомогою яких рідин і як реставруються пам’ятки, а потім ви спробуйте самі», – пояснила пані Ірина на початку майстер-класу. «Реставрування реліквії – процес багатоетапний і складний. Він вимагає від майстра терпеливості й надзвичайної обережності», – правила далі реставратор. А й справді. Для того, щоб оживити стару річ, треба підібрати правильний папір, з’ясувати, як лежать на ньому волокна, обдумати, як правильно накласти спеціальну основу на пошкоджене місце. Для роботи потрібно мати також і особливий клей, виготовлений за унікальним рецептом.
«Ми виготовляємо клей самотужки, адже сучасний – неякісний. Наприклад, якщо приклеїти шматочок паперу таким клеєм, його вже ніяк не можна буде «відклеїти» назад. А от клей, виготовлений із борошна, легко відділяється від паперу, зайвий раз його не пошкоджуючи», – розповіла пані Ірина.
Від теорії – до практики
Після невеличкої лекції студенти перейшли до виконання практичного завдання, адже, як відомо, теоретичними знаннями ситий не будеш. Пані Ірина ще раз нагадала студентам як, що і за чим робити, а далі до справи взялися юні майстри літературного слова. Спостерігаючи за роботою учасників майстер-класу, лектор декілька разів запитувала: «Ви точно робите це вперше?».
А й справді, працювати з пам’яткою відвідувачам було легко й цікаво. Врешті, погодьтеся, що нагода відчувати свою причетність до чогось великого й значущого випадає не щодня. «Дивлюся на вас і розумію, що нам є на кого сподіватися», – додала наприкінці майстер-класу Ірина Руденко.
Після того як частину реліквії було відреставровано, її помістили під спеціальний прес, який важить 7 тон. Там вона мусить пролежати принаймні добу, щоб мати гарний вигляд та прослужити людству ще не одне століття.
«Завтра можете приходити за своєю роботою. Я не підніматиму прес без вас», – пообіцяла пані Ірина. Першим учасникам майстер-класу Музей вирішив подарувати той шматочок пам’ятки, якому вони повернули життя. «Помістите його в рамку й почепите на стіні на згадку про цей особливий день», – зауважила завідувач реставраційного відділу.
Напевно, так і буде, адже доторкнутися до неоціненної реліквії свого народу – справа честі, особливо для українознавців! Досвід реставрування писемних пам’яток виявився неоціненним, особливо в контексті вивчення дисципліни «Музеєзнавство та архівознавство».
Спробуйте й ви себе в ролі реставратора, завітавши до Музею! Будьте певні – ви не пошкодуєте!
Тетяна Крисюк ,
магістрантка 5 курсу факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка