Музей Лесі Українки

МУЗЕЙ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

25 квітня 2016 р. 301-уу група відвідала Музей Лесі Українки, відомої української поетеси. Музей знаходиться на вул. Саксаганського, 97, і є не просто приміщенням, у якому зберігаються речі поетеси, а є меморіальним будинком. Саме у ньому родина Косачів проживала 10 років з 1899 по 1909 рр.

У музеї була проведена екскурсія, яку умовно можна поділити на два етапи. Перший – це розповідь про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси. Майже повністю експозиція побудована на матеріалах ХІХ – початку ХХ ст. Розповідь починається з історії про батьків Лесі Українки, їхнє вінчання, дітей. Потім екскурсовод акцентує увагу на постаті майбутньої поетеси: ми дізналися, які фактори вплинули на формування її естетичних і поетичних смаків, довідалися про її захоплення вишивкою, музикою, згодом історією та перекладацькою діяльністю. Далі екскурсовод розповів про перші проби пера поетеси, до речі, ми можемо побачити власні нотатки Лесі Українки, її автографи.

Далі розповідь дещо змінює свій вектор, і ми дізнаємося про культурне та громадсько-політичне життя М.П. Драгоманова та його вплив на становлення Лесі Українки.

В останніх залах експозиції ми дізнаємось про кохання поетеси до С. Мержинського, одруження з К.Квіткою, дружні стосунки з О.Кобилянською, відкриття пам’ятника І.Котляревському.

Розповідь постійно супроводжується й історіями про хворобу Лесі та її постійними мандрівками до Італії, Єгипту, Грузії, Німеччини та інших країн. Безумовно, що ці мандрівки не могли не позначитися на творчості поетеси. Закінчується розповідь про життєвий і творчий шлях Лесі Українки історіями про написання «Лісової пісні» та її мистецьку вартість.

Другий етап екскурсії – це власне кімнати, у яких жила родина Косачів. Чотири із п’яти відтворено точно, тому ми можемо відчути атмосферу родини Косачів та епохи, в яку їм судилося жити. Ми побачили і вітальню, у якій постійно збиралося багато відомих культурних діячів того часу, кухню , кімнату Олени Пчілки, матері Лесі, Лесину кімнату, у якій вона писала свої твори. Кожна деталь, яка знаходиться у кімнатах, щось символізує, це і піаніно, і портрет Т.Шевченка у вишитому рушнику, що було викликом на той час, і різні речі, привезені з-за кордону.

Підсумовуючи, варто сказати, що така екскурсія життєвим і творчим шляхом Лесі Українки та чудове унаочнення меморіальними пам’ятками неабияк корисні для студента-філолога. Загалом враження від музею позитивні, адже він чудово передає атмосферу культурного життя ХІХ століття, зокрема української поетеси Лесі Українки та її оточення.

Віталіна Хода,

301-уу