На гостину до Кобзаря
На гостину до Кобзаря
У листопаді 2017 року студенти-історики ІІІ курсу під керівництвом професора кафедри історії та етнополітики Жиленкової Ірини Миколаївни відвідали Національний музей Тараса Шевченка.
Із розповіді екскурсовода ми дізналися, що у 1840-х роках ця будівля спершу була палацом. Її власником був Микола Терещенко, відомий український цукровий магнат і меценат, якому навіть присвоїли звання почесного громадянина Києва. У роки громадянської війни та більшовицької влади цей будинок був експропрійований і став державною власністю. Тільки після звільнення Києва від нацистських загарбників постала потреба відновлення у Києві музею, присвяченого Тарасові Шевченку. У 1949 р. у приміщенні колишнього палацу Терещенка офіційно відкрили Державний літературний музей Тараса Шевченка.
Музей складається з 16-ти залів. Перший зал має назву «На зламі епох». У ньому екскурсовод розповідала про історико-культурну ситуацію в Україні до народження Тараса Григоровича. У цьому залі були представлені портрети українських гетьманів Богдана Хмельницького й Івана Мазепи, очільників гайдамацького повстання Івана Гонти і Максима Залізняка.
У наступному заліми дізналися про дитинство Тараса. Згадали пана Енгельгарда, який переїхавши до м. Вільно, взяв з собою «придатного на кімнатного живописця»Тараса. У цьому місці 15-річний художник створив свої перші картини, серед яких була «Костел св. Анни у Вільно». Коли у Речі Посполитій піднялося повстання під гаслом «За вашу і нашу волю», пан забрав із собою Тараса і переїхав до Санкт-Петербургу, який став знаковим у житті юного художника. Гуляючи одного разу Літнім садом, Шевченко познайомився з Іваном Сошенком, який невдовзі порадив вступити хлопцю до школи Карла Брюллова. Пізніше брюлловська школа відобразилася у техніці виконання картин – переважали яскраві кольори синій та червоний, потяг до змалювання оголених частин людського тіла (проте під час заслання Шевченко відійшов від брюлловської школи, свої картини виконував у чорно-білому кольорі з додаванням сірого, словом, яскравість барв вже не відігравала провідне місце).
З усіх експозицій нас дуже вразили гравюри Тараса Шевченка і розповідь екскурсовода щодо техніки їх виготовлення. Передусім Шевченко був академіком гравірування, до речі, першим у Російській імперії. Після заслання він багато працював із офортами (вид гравюри). А робив він їх наступним чином:
v на мідній пластині, покритій воском, голками чи різцями видряпується малюнок;
v дошку опускають у кислотний розчині і у порожні місця на ній кислота вступає у реакцію з міддю і утворює перший шар штрихування;
v віск злущують, втирають фарбу, потім її змивають з поверхні і вона залишається у видряпаних місцях;
v підкладають зволожений папір, його разом із пластиною пропускають через спеціальний верстат (щось подібне до пресу), який відбиває на папері зображення з гравюри;
v особливістю використання цього пресу є відбиття на аркуші паперу зображення з гравюри у зворотному порядку (дзеркальному);
v під зображенням «Обряду сватання в Україні» поданий Шевченком коментар українською і французькою мовою (коли хлопець зустрічається з дівчиною рік чи два, він має надіслати старостів). Особливості гравірування тексту: передусім художник на папері писав олівцем текст, прикладав дзеркало і дивився на відображення;
v крім тексту, складність такої роботи полягає у насиченості штрихування: глибина чи колір штрихування залежить від кількості нанесення кислотного розчину на нього. Коли дошку виймав з кислотного розчину, то місця з легким штрихуванням Шевченко заліплював воском.
Отже, незважаючи на те, що матеріал був нам відомий, проте деякі сторони з життя і діяльності Тараса Шевченка були новими і відповідно пізнавальними. Нам дуже сподобалася екскурсія, розповідь екскурсовода, яка не була позбавлена емоційності і звертань до нас, відвідувачів. Заслуговує на увагу й експозиція музею – автентичні рукописи художника, портрети власні й інших персоналій, його замальовки, які згодом ставали картинами. Зрештою, – всі речі, які були пов’язані з життям і творчістю Кобзаря.
Юлія Фастовець,
студентка 303-УІ групи