Дмитро Капранов про 10 заповідей Інтернет-публіцистики
У рамках декади української мови в Інституті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка відбулася зустріч з одним із братів Капранових – Дмитром Капрановим.
Зустріч можна умовно поділити на дві частини: перша – лекція на тему: «10 заповідей Інтернет-публіцистики», а друга – презентація книги «Мальована історія незалежності України». Про що йшлося в першій частині зустрічі і чим може зацікавити аудиторію книга Капранових?
«10 заповідей Інтернет-публіцистики»
Перша заповідь: одна стаття – одна думка.
Це означає, потрібно притримуватися однієї ідеї, одного напрямку у висвітленні теми. Кожне інше речення має аргументувати думку.
Друга заповідь: розмір має значення.
Об’ємні матеріали в Інтернет-просторі ризикують залишитися поза увагою читача. Найоптимальніший розмір матеріалу – від восьми до дванадцяти тисяч знаків.
Третя заповідь: третій погляд.
Найефективнішим методом для того, щоб втримати читача, є подання інформації оригінально. Досягти цього можна відкиданням двох перших думок і віднаходженням третьої.
Четверта заповідь: стиль має відповідати аудиторії.
Лектор зазначив: «Чим вища посада читача, тим примітивніше потрібно писати».
П’ята заповідь: не проповідуй.
Не потрібно нав’язувати свою думку читачеві, адже він це може сприйняти негативно і перестати далі читати, навіть якщо ваш матеріал заслуговує на його увагу. Не варто «давити» своєю ерудицією, а для встановлення кращого контакту намагатися, щоб спілкування було на рівні. Важливо передбачити реакцію читача. Досягти цього можна, якщо «умовно посадити його перед собою і уявити його реакцію на написане». Ще одна порада: для того, щоб ваша стаття читалася легко, прочитайте її вголос. «Якщо стаття читається легко вголос, то вона легко читається і з екрану», – зазначив Дмитро Капранов.
Шоста заповідь: стартуй без розгону!
Перше речення повинно зловити читача. «Сучасна молодь звикла, що в перших кадрах фільму з’являється монстр».
Сьома заповідь: слідкуй за ритмом.
Якщо не дотримуватися ритму, ризикуєте занудити читача, а, як наслідок, він не буде читати далі ваш матеріал. «Треба ритмічно будувати весь свій матеріал».
Восьма заповідь: закінчуй разом із читачем.
Фінал повинен бути емоційним, щоб у разі продовження теми читач захотів читати наступний ваш матеріал.
Дев’ята заповідь: не забудь назвати статтю.
Назва статті з’являється, коли вона вже написана. «Назва виконує одноразову функцію. Автор довго її вигадує, називає, потім її «байкер» (сучасний читач) читає, зупиняється й починає читати статтю. Якщо стаття цікава, читач розповідатиме, про що вона. Парадокс, але назви читач не запам’ятає».
Десята заповідь: потрібно постійно вчитися.
«Якщо читач не зрозумів твоєї думки – винен тільки ти, – стверджує Дмитро Капранов, – не писали рік – творчий інвалід».
«Мальована історія незалежності України»
Книга видана, як зазначає один із авторів, для кращого розуміння і запам’ятовування історії України. У ній подана історія всіх регіонів нашої сучасної країни. Сама книга є повноколірною, кожен розворот є окремим періодом (епохою, добою тощо) історії, наявний «герой» того часу. Є мапа, на якій можна простежити, як змінювалася підпорядкованість кожної української області (міста, села тощо).
Для кращого розуміння в книзі на кожному розвороті є комікси, які коротко характеризують певний історичний період, подію тощо. Прозового тексту немає. Звісно, у незвичному для нас вигляді не розписана хронологія, а описаний (художньо) розвиток історії.
Над книгою працювали вчені-історики, художники. Один із авторів книги наголосив, що це не є плід їх уяви чи їхні вигадки і це не музою навіяна книга – вона призначена для широкого кола читачів.
Чимало студентів, присутніх на лекції, отримали важливу інформацію про інтернет-публіцистику, а також могли придбати для себе книгу «Мальована історія незалежності України», з якою перед цим могли ознайомитися.
Наталя Гілінська,
студентка 4 курсу ІУФ та ЛТ
імені Андрія Малишка