На Батьківщині Шевченка

27 травня викладачі та студенти факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М.П.Драгоманова відвідали батьківщину Тараса Шевченка – села, де народився і виріс письменник. Філологи вчергове довели, що Шевченкіана може бути сучасною й неймовірно цікавою.

Cело Моринці. Саме тут у 1814 році народився Тарас. Драгоманівців зустріли пишним короваєм, а також натхненною промовою про музей. Екскурсія почалася з хати, де народився поет, де сьогодні світло й затишно та пахне сіном, де вражають зворушливі маленькі розміри хатини та вишиті рушники на іконах. Хата дідуся письменника розташована зовсім близько, тут теж відчутний подих історії нашого народу.

Село Шевченкове (Керелівка!). Екскурсовод Літературно-меморіального музею Т.Г.Шевченка детально розповідає біографію Тараса Шевченка. Експонати інколи вражають: перші списані сторінки, одяг, репродукції картин, ракушняк із місць заслання та камінь, до якого доторкався поет.

Єдина будівля дитинства Шевченка, яка лишилася оригінальною, – хата дяка – те місце, куди малий Тарас носив воду за можливість отримати знання. Сьогодні довкола хати побудована захисна стіна, а сама хатина значно просіла в ґрунті. Це місце, де зростав геній, якому ми завдячуємо великим пластом культури.

Данину пам’яті віддаємо не тільки Тарасу, але й тій, що стала його точкою відліку. Жінка, яка народила генія, нині знайшла спокій в селі, названому на його честь. Поховати на власній садибі – таким був її заповіт. За українським звичаєм біля могили покійної – кущ калини як символ глибокої вдячності тій, котра дала життя пророкові.

У кожної видатної людини на батьківщині є своє дерево, під яким було створено щось геніальне. І якщо у Великій Британії не водять екскурсій до саме тієї ньютонівської яблуні, то в Україні із шевченківських дерев вийде непоганий сад. Два дерева з умовного саду можна знайти на території садиби пана Енгельгардта в селі Будище. Розкидисті дуби вражають розмірами. Звичайно, довкола них чимало легенд, а драгоманівцям пропонують підзарядитися віковою енергією дуба.

Не можна не згадати про склад групи, яка відправилася в подорож. Великий автобус об'єднав між собою осіб, які звикли лише до офіційних зустрічей у межах аудиторії. Але неформальне спілкування, тим паче на природі, серед історичних місць, тільки закріпило міцні стосунки між студентами та викладачами.

Факультет української філології та літературної творчості іменіАндрія Малишка НПУ імені М.П.Драгоманова висловлює щиру вдячність Українському фонду миру та Голові правління Супрун Людмилі Павлівні за організацію поїздки професорсько-викладацького та студентського колективу до Шевченкового краю та побажання успіхів і процвітання. Ми вдячні Людмилі Павлівні особисто та її партнерам за подвижницьку діяльність у сфері збереження духовної національної спадщини України.

Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю в проектах, що сприяють розвитку духовності українського суспільства.

Анна Пляс,

                                                                прес-служба факультету

Інші фотографії можна переглянути у фотогалереї.