Український художній переклад – основа націєтворчості

Український художній переклад – основа націєтворчості

1 грудня на факультеті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М.П.Драгоманова відбулася лекція українського науковця, громадського та політичного діяча, перекладача, письменника, доктора фізико-математичних наук, заступника Міністра освіти і науки України Стріхи Максима Віталійовича «Український художній переклад – основа націєтворчості». На лекцію були запрошені викладачі та студенти факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка та факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського.

Високоповажний автор вразив академізмом, ретельністю та досконалістю викладу матеріалу, знанням багатьох мов та оригінальністю перекладів. Розповідав про особливості перекладу музичних творів, про історію оперного театру, про корифеїв українського перекладу – від Панька Куліша, Михайла Старицького, а також Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Миколи Вороного, Василя Стуса до Кригорія Кочука, Миколи Лукаша та інших; про заборони і переслідування українського перекладу, зокрема Емський акт 1876 року, яким було цілковито заборонено науково-навчальні книжки та переклади лише за ознакою їхньої українськості.

Максим Стріха зробив перші кроки на перекладацькій ниві на початку 1980-х років, перебуваючи (з огляду на тодішні українські реалії) у привілейованій позиції – фах фізика дозволяв поводитися вільніше, аніж припускалося для філолога. Авторові пощастило бути учнем перекладача з трьох десятків мов, знайомого усіх «неокласиків» і колишнього в’язня концтабору в заполярній Інті Григорія Кочура, від якого унаслідував і певні стилістичні прийоми, і повагу до канонів версифікації.     

Максим Віталійович здавна був аматором опери й досі переконаний, що оперне мистецтво багато втратило, прийнявши практику виконання творів мовами оригіналів, адже всі визначні композитори минулого вважали: опера, що є за природою твором музично-драматичним, має звучати мовою, зрозумілою для слухачів. Автор висловив сподівання на те, що український художній переклад урешті-решт перетвориться на «технологічний» і вже нікого не треба буде переконувати в тому, що набутки іноземних літератур українці природно мають сприймати своєю рідною мовою.

Прес-служба факультету української філології

та літературної творчості імені Андрія Малишка