Драгоманівці відвідали Меморіал «Пам’яті героїв Крут»
«Відлітай, душе, неси спокуту.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути…»
11 вересня студенти Інституту української філології та літературної творчості імені А.Малишка на чолі з директором Інституту Анатолієм Васильовичем Висоцьким відвідали Меморіал пам'яті героїв Крут.
Студентів зустріли безкрайній вітряний степ, тремка тиша і залізнична колія, по обидва боки якої 29 січня 1918 року проходив бій української молоді, юнкерів та гімназистів, яких нараховувалося до трьох сотень, проти кількатисячної армії Михайла Муравйова. Сьогодні тут споруджено невеликий меморіальний комплекс: могила-курган, монумент битви під Крутами з капличкою та власне музейна експозиція.
Відвідини почалися з короткого вступного слова Анатолія Васильовича про вирішальну роль студентської молоді як тоді, так і в наш час (варто згадати лише революційні події листопада – лютого цього року і з чого вони почалися) та дуже емоційного виконання народним ансамблем «Купава» кількох символічних пісень, в тому числі «Пливе кача», після чого відбулося покладання студентами та викладачами квітів до монумента битви під Крутами.
Варто зазначити, що автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Та не менш символічним є сам музейний комплекс, що являє собою відтворений київський перон, з бруківкою, лавками та незворушними самотніми ліхтарями, а по обидва боки перону розміщено старовинні залізничні вагони. Ця станція символізує відправлення студентів спочатку з Києва в Крути, а потім і у вічність.
Мандруючи вагонами, в яких колись тіснилися бійці, намагаючись зігрітися, адже зовні лютував мороз, стіни вагону були тоненькі, а компактна пічка не могла достатньо нагріти повітря, ми, студенти, наче поверталися в минуле, і, хоч на вулиці було тепло, холодок все ж пробігав тілом, а на очі наверталися сльози.
У сьогоднішній непростий час з особливою актуальністю звучали з уст екскурсовода слова Михайла Грушевського, сказані ним під час похорону крутянців:
«Солодко і гарно вмерти за отчизну . Солодко і гарно! Се затямили вони — і не опустили тієї рідкої нагоди, яку давала їм нинішня велична хвиля відбудування нашої держави і охорони вільностей і прав нашого трудящого люду. Вони стали грудьми за свою батьківщину і мали щастя полягти головами в цій святій боротьбі».
Після завершення екскурсії всі мали змогу трохи побродити територією музейного комплексу і, вдивляючись з містка на своє відображенні у воді, ще раз переосмислити історичні події і подивуватися циклічності нашої історії: 200 років тому Тарас Шевченко боровся за свободу України, 100 років тому це робили герої-крутянці і ось, зараз, настав і наш час…
Костовська Алла
