Мегамарш вишиванок

Мегамарш вишиванок

зі студентами Інституту української філології

та літературної творчості імені Андрія Малишка

Ви знаєте, день можна наповнити вишивкою. Хоча для нас, українців, вона є картою життя, на якій дбайливою рукою матері виведена мереживна картина нашої долі. А все ж день можна наповнити вишивкою й не бозна-де, а в самому центрі величного Києва.

20 вересня о 13:00 відбувся щорічний 14 мегамарш вишиванок. Охочі похизуватися своїми файними сорочками зібралися, щоб нагадати перш за все собі: хто ми, яке наше минуле. 14 мегамарш був особливим насамперед тому, що присвячений лицарям сучасності, нашим захисникам, воїнам АТО.

Київ замайорів вишивкою, з усіх вуличок лунала й не могла стихнути українська пісня, голос рідної мови будив приспані буденними турботами людей та найбільше захоплювала в полон ідея – я твоя частинка, Україно! Дивує, що в нас така патріотична молодь, її гордий і нескорений дух знову оживає. Можна з упевненістю сказати, що ми вже змогли віднайти в собі відголосок минулого і тінь предків оживає не тільки в наших серцях, а й проростає зерном надії в наших діях.

Звичайно, це тільки маленька краплинка, крихітна часточка того, чим ми насправді зобов’язані своїй країні… Але навіть якщо й так, просто вдягнувши вишиванку, ми кидаємо виклик цілому світові і гордо заявляємо: «Подивись, це ж я УКРАЇНЕЦЬ!»

Олена Семенишин,

студентка 302-уа групи,

учасниця мегамаршу