Назавжди в серці і пам’яті…

Досить миті, щоб стати героєм,але необхідне ціле життя, щоб стати гідною людиною.

                                                                   Поль Брюла

4 жовтня 2016 року на факультеті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка відбувся авторський лекторій «Слово про вчителя», присвячений 80-річчю від дня народження акад. АПН України Арнольда Грищенка. Спогадами про відомого науковця поділився декан факультету Анатолій Васильович Висоцький.

«Гідна людина», – саме так можна величати відомого мовознавця Арнольда Панасовича Грищенка, доктора філологічних наук (1980), професора (1987), академікаАПНУ(1999),Заслуженого діяча науки і техніки України(1995). Його плідна праця та невимовна любов до рідної мови породили геніальні роботи: «Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові», «Прикметник в українській мові», «Граматика української мови» (співавт.); «Украинская грамматика» (співавт.); усіпобачили світ у Києві. Значних зусиль докладав Арнольд Панасович для формування і розвою наукових шкіл. Академік підготував трьох докторів і кілька десятків кандидатів філологічних наук.

 Одним із кращих студентів Арнольда Панасовича Грищенка був Анатолій Васильович Висоцький – декан факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, доктор філологічних наук, професор. У знак пам’яті про свого викладача Анатолій Васильович поділився спогадами про чародія українського слова – Арнольда Панасовича Грищенка, зазначивши, що 23 вересня відомому науковцю мало б виповнитися 80 років, але, на жаль, доля розпорядилася так, що ми – сучасні студенти, маємо можливість лише з великим захопленням послуговуватися його працями. Сьогоднішні години, проведені в аудиторії 7-6, були особливими, адже своїми спогадами Анатолій Васильович ніби відніс нас у той 1981 рік, коли доктор філологічних наук Арнольд Панасович Грищенко обійняв посаду завідувача кафедри української мови Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького (тепер НПУ імені М.П. Драгоманова). Анатолій Васильович розповідав про те, наскільки ця людина була обдарована, адже Арнольд Панасович вільно володів декількома мовами, вмів знаходити вихід із будь-якої ситуації, завжди був уважним до своїх студентів та делікатним у ставленні до своїх колег, його серце завжди було таким теплим, а усмішка щирою, що ніби засівала  щастям все довкола. Щоразу, коли Арнольд Панасович заходив в аудиторію, – пригадує Анатолій Васильович, – всі студенти, затамовуючи подих, із великим захопленням слухали його лекції, і таке відчуття було, і не вірилося, що то проста людина, яка так само їсть, ходить, дихає… Черпаючи вагомі зерна знань, що ґрунтувалися на наукових матеріалах, наші викладачі, тоді ж – вихованці Арнольда Панасовича, відкривають нам – сучасним студентам, світ мовознавства в усій його красі і глибинності! І ми вдячні Анатолію Васильовичу за дуже цікаву розповідь, яка змусила більшість студентів переосмислити своє ставлення до обраної професії!

Прес-служба факультету української філології

та літературної творчості імені Андрія Малишка