Жаргонізми: як соціальні групи створюють мову

Друзі, пропонуємо вам переглянути нове відео і разом з нами поміркувати про жаргонізми. Жанр відео: науково-популярний, комедійний, з елементами скетчів. Цільова аудиторія: молодь 18–25 років, яка цікавиться лінгвістикою, зокрема соціолінгвістикою, культурою. Мета: пояснити природу, функції та еволюцію професійних жаргонізмів через гумористичні скетчі, із глибоким теоретичним аналізом. Проєктна робота студентів Кліща Олега, Ступак Анастасії, Заскоки Софії, Ніколь Чечун, Устименко Анни – 103 філ групи. Ми зазирнули в три світи: кіберспортсменів, викладачів, які «завалюють» студентів, і фанфікерів із «кінненням». Жаргон – це не просто слова, це соціальний код, що формує спільноти й додає експресії.

Його еволюція – від середньовічних ремісників до сучасних фандомів – репрезентує, як мова відображає епоху. У 1860-х жаргон був бунтарським, у 1980-х – про гроші, а сьогодні – про іронію й субкультури. Лінгвісти виділяють його функції: ідентичність (як «залік» для студентів), економія часу (як «шварт» у моряків) і психологічна гра (як «краш» у фанфікерів). Але жаргон має й темний бік: він може бути пейоративним, як «двійка» чи «кошара», що знижують образ об’єкта, чи вульгаризувати мову, як у медіа, де «відмазатися» звучить грубо. Дослідження 2010-х засвідчують, що жаргон динамізує комунікацію, але втрачає свіжість, коли стає нормою, як «паті» чи «тату».

Суб’єктивна оцінка. Ми вважаємо, що жаргон – це як мем: коли влучний, то об’єднує, а коли заїжджений – дратує. Уявіть, якби ми сказали: «Цей ролик – AU з флаффом і тригером на дедлайн». Смішно, але тільки для тих, хто в темі. Жаргон має бути інструментом, а не бар’єром. А ви, студенти, зі своїм «заліком» і «шпорами», – уже майстри жаргону! Тож коли почуєте «завалити» чи «кіннити», подумайте: це ціла культура.