"Промова про мову": нові історії

До вашої уваги ще одна промова про мову від студентки 207 ФУР групи Анни Вознюк. «Я народилася і виросла в маленькому містечку, де завжди лунав суржик. Зрозуміло, що також з дитинства розмовляла лише суржиком і не вважала, що в цьому є щось неправильне. Але виховання в школі перевернуло мою мовну позицію. Якось учителька запитала нас: "Якою мовою ви думаєте?" Тоді важко було усвідомити, але кожна думка в голові і кожне записане слово було українським. То чого ж у мовленні я використовую російські слова і кальку?

З чотирнадцяти років розмовляти українською ставало все легше і легше. Природно. Звичайно, перейти повністю на літературну українську складно, і цей процес вимагає багатьох років практики, але я пишаюся тим, що вже ступила на цю стежку і пов'язала своє життя з рідною мовою, яку вивчати ніколи не набридне. Я вірю, що наше суспільство стає більш свідомим щодо вибору мови спілкування. Завдання кожного – продовжувати плекати українську, щоб всякий школяр міг обрати солов'їну»