СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ
СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ
Теплого осіннього дня 103-уі група Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М.П. Драгоманова завітала до Національного заповідника «Софія Київська».
Собор було побудовано у візантійському стилі, але з часом його добудовували, змінювали. Ззовні Софійський собор – у стилі бароко, а всередині – такий, як і був колись, у візантійському стилі.
Головною оздобою собору є мозаїки і фрески. Найвідоміша мозаїка – Оранта. Для того, щоб зберегти пропорційність фігури, на ногах і колінах Богоматері були зроблені певні виступи, які не можна побачити неозброєним оком. Нижче Оранти знаходиться мозаїчне зображення «Євхаристія», яке демонструє дійство святого причастя.
У центральному куполі зображений Христос Вседержитель, навколо нього – чотири ангели і лише один з них (архангел Михаїл) зберігся в своєму первісному стані – мозаїчному, інших же під час реставрації у XIX ст. домалював знаний художник Михайло Врубель.
Навпроти вівтаря колись знаходилася стіна із зображенням сім'ї засновника собору. За версіями різних дослідників це сім'я Володимира Великого або Ярослава Мудрого. До нашого часу від тієї фрескової композиції уціліли лише постаті дітей на південній і північній стінах.
У соборі знаходиться усипальня, де поховано нащадків Ярослава Мудрого Всеволода та Володимира Мономаха. Їхніх поховань не знайдено, за даними дослідників, їх перепоховали десь у соборі. До сьогодні зберігся лише саркофаг Ярослава Мудрого. Під час досліджень виявилось, що у ньому лежали два скелети – чоловічий і жіночий. Чоловічий належить Ярославу Мудрому, а жіночий був покладений до саркофагу пізніше і жодним чином не пов'язаний з князем.
Згодом за черепом князя Ярослава відомий скульптор й антрополог Михайло Герасимов відтворив зовнішність князя. Нещодавно при відкриті саркофагу було виявлено, що у ньому знаходиться лише жіночий скелет, а чоловічий безслідно зник.
Цікавим є те, що сам саркофаг був зроблений у VII ст. і був привезений до Русі з Візантії. До Ярослава Мудрого в ньому ховали й інших людей.
Ще однією особливістю собору є графіті – написи на стінах, які залишили відвідувачі, священики. В них збереглися дані про смерть Ярослава Мудрого. Собор поділений на чоловічу і жіночу частини, адже колись чоловіки і жінки мали стояти в храмі окремо. Цікаво, що на чоловічій частині більше написів, а на жіночій переважно хрести. Це говорить про те, що чоловіки у ті часи були більш грамотними.
Посеред храму на стовпах намальовані хрести. На думку вчених, під час будівництва до них вмуровували мощі священиків.
Перед вівтарем стоїть позолочений іконопис, зроблений із липи. Врата простояли в церкві тривалий час, однак більшовики розпорядилися розрізати їх на шматки та відправити в резервний фонд дорогоцінних металів. Згодом випадково фрагменти воріт знайшли в Києво-Печерській лаврі, польські майстри їх відреставрували і зараз вони прикрашають іконостас.
У соборі також зберігаються фрески та мозаїки з Михайлівського Золотоверхого собору.
Сьогодні Софійський собор функціонує лише як музей, богослужіння у ньому не проводяться.
Навчальна екскурсія до Собору святої Софії була надзвичайно цікавою і захоплюючою. Цей музей варто відвідати і не один раз!
Олена Шелест, студентка 103-уі групи