У Музеї книги та друкарства України
В останній день жовтня студенти 2 курсу видавничої справи та редагування разом із Інною Миколаївною Ліпницькою відвідали Музей книги та друкарства України. Студенти раділи, що трапилася можливість побачитися перед карантином, та ще й київська осінь цього дня тішила серце і була благодатною для просвітлення. З порогу музею нас зустріли щирі обличчя працівників. Затишна, прохолодна атмосфера у залах музею давала можливість зануритися в історію книги від початків до сьогодення.
Особливу увагу викликали найдавніші книги. Своїм пишним виглядом, де кожна обкладинка однієї і тієї ж книги, вбираючися в дорогі оклади, створює власну метафізику мистецтва і високу красу невмиручості. Інсталяції перших друкарень, котрі можна було не лише побачити, але навіть доторкнутися до них, наближали не до якогось далекого і чужого світу, а, навпаки, навіювали відчуття інтимної близькості до чарів творення вічного. Ніби ти реально потрапляєш в іншу реальність! Це я вважаю найкрутішим.
Музей вразив дивною неквапливістю, меланхолійністю, бо течія часу виставок органічно і рівно сконцентрована на урвищах історії. Така надто штучна ідилічність відволікала увагу від суєтності навколишнього.
Виставка 20 сторіччя переймала уже не красою обкладинки, а своєрідною грою і вишуканістю шрифту – чимось своїм, особливим, рідним, знайомим до болю.
Щиро бажаю усім якнайшвидше посеред буденної подієвості знайти час і віддвідати цей музей. Не пошкодуєте!
Віталій Білозір
