Вічна пам‘ять Героям Небесної Сотні!

Драгоманівська родина зібралася разом, щоб згадати Героїв Небесної Сотні та низько схилити голови. Щиро віримо, що невдовзі на нашу землю прийде мир, бо ми маємо таких ангелів над Україною. Дякуємо, що тримаєте небо над нами, що відстоювали волю України, її мову, суверенітет та традиції. Дякуємо за життя! Зберігаймо пам‘ять у серцях! Вічна пам‘ять Героям Небесної Сотні!

Карини Матвійчук,

студентка 407ВС групи

Пам’ять у серцях

Я рік за роком згадую ту днину,

Коли на площу вийшов наш народ.

Не просто так - усе їм остогидло,

В серцях давно назрів переворот.

Інтелігенція з студентством об’єдналась

Для того, щоб боротися за честь,

Одні із перших піднялись на мітинг,

І першими здійнялись до небес...

Не сила людям довго так терпіти,

Народу не байдужа їхня смерть,

Вони віддали Богу свою душу:

Жорстока плата, за свободу й честь.

Небесна Сотня, барикади, шини,

Проклятий " Беркут ", вибухи щодень,

Той крик людей, що кращого життя хотіли,

За стільки літ відлуння має ген...

Всі мали думку, що Майдан скінчиться,

Наступить мир, і буде все гаразд.

Але печаль сама ж бо не приходить,

Минув Майдан - прийшла нова біда...

Хто ж міг подумать, що найближчі люди,

Прийдуть і зазіхнуть на твій шматок?

Ніхто не вірив, що вчорашні друзі

Розгорнуть той пекельний клуб ниток!

АТО - пекельні, чорні букви...

Які принесли стільки горя й сліз.

Вони забрали сотні... Ні, ще більше!

Десятки тисяч хлопців молодих...

Дитя мале залишилось без батька,

У матері - це був єдиний син,

А може, брат, не дочекався брата,

Хоч понад все цього хотів...

Кохана дівчина лишилася вдовою,

Її життя вже втратило свій сенс.

Вона відправила коханого з тугою,

На згадку віддала йому свій хрест..

Дівчи́на думала, що діжде...

Але війна, проклята, робить все сама:

Лишає діток змалку сиротою,

Дружин - вдовою, всю сім'ю - без сил...

Роки ідуть, а пам'ять - не вмирає,

Хто шкодив нам - поплатиться і сам.

Хвала усім, хто мир наш захищає,

Про кожного є пам'ять у серцях!

   2017