Малишківці в проєкті "Єдині": Олександра Кошелєва
Малишки в "Єдиних" продовжують розповідати свої історії про те, як все почалося і як розвивається зараз. Сьогодні про волонтерську діяльність Олександри Кошелєвої, студентки 302-СОУР групи та модераторки розмовних клубів руху "Єдині".
Яка твоя посада в "Єдиних"?
Я модераторка розмовних клубів проєкту "Єдині".
Як виникло бажання прийти в цей проєкт? З чого все починалося?
Насправді все почалося з волонтерства на деокупованій Київщині. Улітку я та інші небайдужі люди допомагали розгрібати завали зруйнованих будинків. У той момент я зрозуміла, що мої дії мають вплив, тому почала долучатися й до інших волонтерських організацій, однією з них були "Єдині".
Я чітко усвідомлюю, що наближення до перемоги має бути комплексним — це плетіння сіток, допомога постраждалим від російської агресії, маленькі донати, вивчення основ тактичної медицини і, звісно, дерусифікація нашого населення. Неможливо накачати м'язи лише правильним харчуванням або лише фізичною активністю. Неможливо перемогти, спрямовуючи всі сили лиш в одну діяльність. Я вважаю, що мова має велике значення і її теж треба просувати, тому я долучилася до "Єдиних". Цей проєкт став для мене майданчиком, де я можу змінювати майбутнє своєї країни.
Чому саме волонтерський проєкт, адже на цьому можна заробляти гроші?
Волонтерство — це щось абсолютно інше. Тут люди доводять, що для них немає жодних перепон розвивати свою країну. Це не про гроші, а про бажання. Звісно, проєкт допомагає розвивати мої навички і це може стати перевагою на ринку праці. Я просто хочу, щоб громадяни моєї країни розмовляли українською. У цьому бажанні мене найменше хвилює питання грошей.
Що тебе надихає у цій діяльності?
Однозначно — люди! Особливо учасники, які залишаються зі мною вже не одну хвилю. Напевно, вони і мотивують мене продовжувати цю діяльність, адже тоді я відчуваю, що наше суспільство потребує подібних проєктів.
Що найлегше і найскладніше у твоїй роботі?
У "Єдиних" найскладнішими для мене були зустрічі з журналістами. Здебільшого це ставалось не через хвилювання і велику відповідальність, а через повітряні тривоги, які припадали на значну кількість зустрічей. Деякі з них доводилось скасовувати. Найлегшим для мене є підготовка до занять, оскільки я веду їх з вересня, то маю вже купу матеріалів на різноманітні теми, тому це не забирає в мене багато часу. Тож я маю змогу організовувати зустрічі навіть у найзаклопотаніші дні.
Що ти можеш побажати людям, які хочуть стати частинкою цього проєкту?
Бажаю нічого не боятися, а розглядати це як можливість удосконалити свої навички. До розмовних клубів я не любила виступати перед аудиторією. Зараз я не відчуваю труднощів з цим. Я навчилася доносити думки до інших людей. Пам'ятайте, що це все задля майбутнього нашої країни, де ми разом змінюємо суспільство! А це означає, що ви робите надважливу справу!