Малишківці в проєкті "Єдині": Валерія Булаєва

Продовжуємо опитувати талановитих і активних наших студентів у проєкті "Єдині"! Кмітлива, розсудлива і працьовита Валерія Булаєва є не лише студенткою 207-ВС групи нашого факультету, але й комунікаційницею "Єдиних". А як щодо деталей її діяльності?

◦ Яка твоя посада в «Єдиних»?

Якщо просто, то я комунікаційниця. Якщо трохи ускладнювати, то відповідальна менеджерка з роботи комунікаційного відділу.

◦ Як виникло бажання прийти в цей проєкт? З чого все починалося?

Насправді, все почалось просто. Я повернулася додому з-за кордону. І дуже довго намагалася собі знайти якийсь рід діяльності, який може бути корисний для суспільства. Сидіти склавши руки було складно. І тут мені написала Софія Денисюк з проханням пореєструвати учасників. Я за це взялася, а потім почалося...

◦ Чому саме волонтерський проєкт, адже на цьому можна заробляти гроші?

Цей проєкт не про гроші, він про наше майбутнє. Одного разу я себе спитала, чи потрібні мені гроші, якщо мої діти будуть говорити російською? І усвідомила, що те, що я роблю зараз, – про майбутнє наступних поколінь.

◦ Який найяскравіший момент у твоїй роботі?

Однозначно, це мовний форум "Українська – мова перемоги". Пам'ятаю, як за три дні до форуму мені пишуть "Потрібні футболки. 15 штук. Друкуємо". Я сідаю в машину, беру свою подругу і ми летимо з одного краю міста в інший, аби знайти, де можна це надрукувати за добу. Паралельно слухаємо нараду, де наче все вариться і водночас сиплеться купа нових задач. Думала, що зійду з розуму. А потім, вранці 9 числа, я їхала в метро забирати футболки, які вже надрукували, і побачила сцену на станції метро «Майдан Незалежності». Вона була наша. Мовний форум відбудеться. Цей момент я пам'ятатиму завжди. Він навчив не здаватися.

◦ Що найлегше і найскладніше у твоїй роботі?

Я не поділяю роботу на складну та легку, адже вона зручна тим, що її можна просто поєднувати з особистим життям, якщо правильно все поставити у графіку. Але іноді трапляються непередбачувані обставини, великі заходи, приїзди журналістів. Тоді вже ти відчуваєш пульс життя і біжиш, відкидаючи усі справи на потім, і робиш свою роботу.

◦ Що ти можеш побажати людям, які хочуть стати частинкою цього проєкту?

Терпіння. Насправді, це найголовніше.