Зустріч команди Всеукраїнського проєкту «Єдині»

У Всеукраїнському проєкті "Єдині", з яким НПУ імені М.П. Драгоманова підписав меморандум про співпрацю, наші студенти активно розвиваються і неймовірно згуртовуються. 5 листопада потужна команда «Єдиних» розвіртуалилася й обговорила стратегії подальшої роботи для перемоги України. Публікуємо перші відгуки від студентів факультету української філології та лтературної творчості імені Андрія Малишка – волонтерів, організаторів, модераторів розмовних клубів проєкту.

           Софія Денисюк, організаторка заходу, зазначила

Бути відповідальною за день тімбілдінгу, який пройшов у Всеукраїнському молодіжному центрі, особлива честь для мене! Коли робиш для своїх то наче простіше, а з іншого боку - ще більше стараєшся, бо це ж СВОЇ!!

Наверталися сльози, коли амбасадор проєкту  Євген Клопотенко пригощав своїми стравами і дякував, багато дякував, коли акторка "Спіймати Кайдаша" Антоніна Хижняк принесла власноруч зшитий прапор України аби подякувати нам за роботу, яку робимо! Коли я нарешті побачила усіх людей, з якими  7 місяців поспіль на зв'язку, коли почула усі історії "чому я тут", коли надихнулася ще більше..

Вчора просили сказати відповіль на таке запитання: чому я тут?

Нехай цей важливий день стане відліком чогось нового, важливого, натхненного. Нехай ми побачили лиш 10 частину команди наживо, але ми точно знаємо, що ми єдині, бо змінюємо історію прямо тут і зараз. Бо знаємо, що цим самим наближаємо перемогу! Бо робимо  те, що любимо і з тими, кого любимо!

Бути виконавчим директором (читайте "рятувальним кругом") волонтерського проєкту - новий виклик для мене! Але ж яка ж це честь працювати з людьми, які кожного дня просто так змінюють нашу країну на краще!

Коли емоції переповнють, а потім адреналін покидає - залишається нічого, окрім ще більшого усвідомлення і включеності до того, що просто так робимо. А ще - одне слово: дякую!

Студентка Іванна Колодич написала

«Мова росте елементарно разом з душею народу» Іван Франко. Вчора була зустріч, на яку чекала команда великого проєкту «Єдині».

Нарешті зустрілися із людьми, які творять нову історію нового майбутнього нашої непереможної країни. Це люди, які рухають великий механізм, що приносить великі результати. Завдяки нам 50 тисяч українців змогли подолати психологічний бар’єр та почати розмовляти рідною. Розвіртуалилися.

Неймовірна вдячна за день, адже побачити наживо людей, з якими працюємо разом 8 місяців — нереальне відчуття! Багато говорили, думали та придумували для проєкту; багато сміялися, обіймалися та раділи кожній миті, проведеній разом.

Мали нагоду пообідати у чудовому ресторані та познайомитися із Євгеном Клопотенком, який підтримує проєкт із старту.

Також говорили про українське кіно та культуру із акторкою Антоніною Хижняк. Дізналися багато нового та цікаво провели час.

Щиро вдячна, що маю змогу творити разом із такими крутими людьми у команді! Кожен із нас вкладає частинку себе в проєкт, кожен із нас є рушійною силою масштабу, про який навіть страшно думати, адже з кожним днем ми ростемо! Наближаємо перемогу разом та будьмо Єдині!

           Єлизавета Кобилянська поділилася враженнями

Восьмий місяць волонтерю разом з цими людьми. 5 листопада відбулася наша перша очна тімбілдінгова зустріч. Ми багато планували, обіймалися, фотографувалися, їли мертвих бджіл (так, так), дуже смачний борщ та ще купу неймовірної їжі в «Сто років тому вперед» пана Євгена Клопотенка.

Пізніше слухали тренінг про японську відмовку та продану пропозицію, практикували ситуації, де би змогли застосувати ці прийоми. Досвід, який точно стане в пригоді.

Наприкінці дня до нас завітала Антоніна Хижняк, аби ми змогли поставити їй купу питань про акторську діяльність, важливість мови в цій сфері, відмову від всього російського, перехід акторів на мову та ще багато цікавого, що ми могли би дізнатися.

День був неймовірно затишним, важким, але після нього почуваєшся натхненною та вмотивованою далі робити свою справу. Я дуже-дуже вдячна за можливість бути серед цих людей, працювати з ними, надихатися та надихати. Робимо велику справу та наближаємо перемогу!

           Дарія Шерстюк зауважила

«Моя мова - моя зброя». Цю фразу на одній з планових нарад ми довго розглядали як ключову тезу руху «Єдині».

У реаліях сучасності зброя - це не щось конкретне, із заліза та пороху. Зброя нині - це слово, це книга, це пост у соцмережах. Усе, що дозволяє нам відбиватися від ворога і доводити, що ми - нація з віковими традиціями і (скажу на закордонний манір) власним бекграундом.

У пошуках власної зброї я була довго. І зрозуміла, що мова і слово - те, чим я можу квасити пропиті морди росні, відбивати напади рідних і не дуже людей, боротися з малоросами та меншовартістю.

З квітня голова генерує ідеї, думка біжить швидше пера (чи курсора), душа прагне довести людям, що українці - круті. Вперше за ці місяці побачила тих, хто горить тою ж мрією, хто прагне дати змогу українцям в Україні бути українськомовними. Вчора дало заряд на творчість, на подальший рух. На використання моєї зброї!

Вдячна кожному за «Єдиних», ціную кожного і кожну, хто вкладає себе у цей рух від початку і до кінця. Тримаймо стрій, наближаймо перемогу! І будьмо у цьому Єдині!

            Маргарита Самойлюк поділилася враженнями

Проєкт "Єдині" - це невід'ємна частина мене, мого життя, протягом останніх шести місяців, це не тільки плани та мрії, а й реальні продуктивні дії, це підтримка, дружня команда, один величезний механізм, який за короткий проміжок часу стільки всього встиг та настільки швидко розвивається, що інколи аж не віриться; це робота над собою, допомога людям, майбутнє нашої країни, це мовний фронт!

Я пишаюся роботою нашої команди та вдячна кожному за чесну й сумлінну роботу.

Цікаво те, що за весь цей час бачилися ми тільки декілька разів під час конференцій в онлайні, а декого навіть і там не бачила та голосу ніколи не чула, тільки переписувалася.

І от, цей день настав! Команда "Єдиних", хоч і не в повному складі, але уперше за історію існування проєкту зібралася в одному місці.

Навіть не знаю, як описати відчуття, коли із фразою "Так от який ти маєш вигляд! Хоч уперше наживо тебе побачила!" ти біжиш обнімати людину так, наче ви все життя знайомі.

Ця зустріч була потрібною, адже після неї мотивації та заряду на роботу стало однозначно більше. Ми весь день говорили та ніяк не могли наговоритися. Дякую вам, за вас та із нетерпінням чекатиму на наступну зустріч.