Браво, маестро! Творча зустріч із письменником Сергієм Пантюком

У передостанній день зими, 27 лютого, на факультет української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка завітав позитивний та яскравий Сергій Пантюк − український письменник, перекладач, редактор, журналіст, громадський діяч і видавець, член Національної спілки журналістів України та член Національної спілки письменників України. Зустріч із митцем запам’ятається не тільки блискавичними творами та їх декламуванням, але й влучними жартами. Свою промову український письменник розпочав із позитиву, адже йому так не хотілося здатися нам, студентам, типовим «нудним поетом» і йому, зізнаюся, це вдалося на всі 100%, адже такого ажіотажу та захоплення вже давно не бачила!

Активність молоді зовсім мене не здивувала, адже сам Сергій Пантюк є автором вже 22 книжок ( 16 поетичних і 5 прозових), через що і називає себе "старим письменником", а я з цим дозволю собі не погодитися! Ваш величезний літературний доробок – це скарб для сучасників та наступних поколінь!

Закінчивши свою блискавичну промову, громадський діяч перейшов до декламації. Не дивно, що для такої аудиторії першим було прочитано, за словами самого митця, «студентський» вірш. Усі аплодували, а я тихенько спостерігала за тим, як з кожним новим твором погляд молоді ставав все більше і більше зацікавленим! А вражало все: і вірші, що ввійшли до антологій і які не можна перекласти, і «Пан Перевертас», і «Чітка чечітка», і нові слова митця(«жахливчик», «неслухняник» та інші), і «Хмарна мінливість», і експериментальні тексти, «трансформації», а чого вартий твір Шевченка на власний манер – блискавично!

Щиро дякуємо, шановний Сергію Дмитровичу, за вашу творчість, мудре слово та мотивацію для кожного з нас. Ми запам’ятали всі настанови: українська мова і дійсно «крута», «творити нові лексеми повинен кожен поет», « книжки треба, бо сайту не буде, а книжка – вічна», «ніколи не ставте собі кумира» та інші. Сьогодні ви неодноразово повторили цю милу фразу: «Я вас люблю!». Ой, а як полюбилися нам ви, і тепер, з вашого дозволу, ми точно не прощаємося, а просто говоримо «До наступної зустрічі»!

Софія Денисюк

(фото Дар’ї Шлєкової)