Благодійна культурна подія «Ukrainе’s spirit of resistance» в англійському місті Свіндон
В англійському місті Свіндон нещодавно відбулася чудова благодійна культурна подія «Ukrainе’s spirit of resistance» («Дух українського спротиву»). Це вже вчетверте. І кожного разу – успіх, захоплення, буря емоцій і, звичайно ж, зібрана матеріальна допомога для наших воїнів. Донедавна світ мало знав про Україну й українців. Майдан, а потім війна багато чого змінили в уявленні іноземців про нас. Активно допомагаючи українцям у ці важкі роки, пересічні німці, британці, поляки, французи, норвежці з подивом дізнавалися про мужність і патріотизм українців, стійкість і надзвичайну силу опору ворогові. Із щирим зацікавленням люди прагнули знати більше про нас, а рівень «незнання» України яскраво продемонструвала фраза британської викладачки.
Вона щиро дивувалася під час Майдану: «Я й не знала, що є така велика країна в центрі Європи!»
Коли після вторгнення росії українські жіночки з дітьми приїхали в невеличке містечко Неїлсі на південному заході Англії, їх радо зустріли волонтери, серед яких – українка Оля Рніч, за освітою – українська філологиня. Вона понад 20 років живе в Англії, а її будиночок схожий на музей української культури: картини, книжки, старовинні вишиванки, сучасний дизайнерський національний одяг. Сумуючи за Україною, навесні 2023 українці дружно зібралися на Свято вишиванки. Запросили англійців. Тоді в Олі народилася ідея зробити показ вишиванок, розказати про Тараса Шевченка й Івана Франка, Марію Приймаченко й книжки видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», загалом яскраво показати, чим жила Україна колись і що відбувається зараз. Усім сподобалося, а вражені англійці запропонували провести такі покази й у інших містах. Багато хто з них купив і одягнув вишиванки. Про свято написала британська газета й розказали на ВВС (https://www.bbc.co.uk/news/uk-england-wiltshire-65637612)
З того часу багато хто з нас повернувся в Україну, але взяти участь в організації і проведенні такого свята – велике задоволення для всіх. Веземо з України вишиванки традиційні й сучасні, крайки й намисто. Українські майстрині роблять вінки й інші головні убори, відновлюють старовинні українські вишиванки (а деяким з них – 100 років), шиють спідниці й плахти. Автор ідеї, сценарист, продюсер, художній керівник і натхненник – Оля Рніч. Ми та українці з різних міст південної Англіїї – виконавці й помічники. І кожне наступне свято ставало ще більш грандіозним, яскравим, захопливим.
Неїлсі, Бристоль, Вінскомб, Свіндон... Свято у Свіндоні 19 жовтня 2024 зібрало в церкві українців та англійців. Як і раніше, цілими сім’ями приходили ті британці, які прихистили українців у себе. Подія тривала три години і мала три частини: показ традиційного, сучасного й дизайнерського українського національного одягу. Цікаво було, як вишиванки розвивалися від народних до сучасних і дизайнерських мотивів, від сільського одягу до унікальних речей українських та світових дизайнерів. Усе на сцені було таке красиве, яскраве, очей не відвести! Чудово співав хор «Козачки», який об’єднав україночок з Маріуполя і Бучі, Харкова і Донецька. І весь показ супроводжували розповіді... Про видатних письменників і художників, про українські традиції й уподобання, про голодомор і радянщину, Розстріляне відродження і концтабори. І, звичайно ж, про війну – криваву, жорстоку, несправедливу, незрозумілу.
Українки розказали свої історії. Про обстріли і пожарища, убитих родичів і друзів, зруйноване житло і постійні страхи нічних обстрілів, втрачені надії, вкрадене дитинство у підвалах, небажання прокидатися і жити далі. У кожного свій біль, своя історія. Це було дуже важливо – розвіяти всі сумніви щодо агресії росії через почуті правдиві історії від реальних людей, які мали свою славну історію і красиві традиції, будували плани і ростили дітей... Ми виходили і виходили, у красивих вишиванках, розповідали і розповідали, заповнили всі вільні проходи в церкві, а потім одночасно увімкнули на своїх мобілках сигнал тривоги. І в тих, хто не знав війни, теж навернулися сльози...
Крім одягу, демонстрували вишиті рушники, український посуд, картини, книжки, витинанки. Дітки теж охоче брали участь у показі, разом з дорослими робили витинанки, намисто, плели вінки, демонстрували дитячі вишиванки. Наприкінці винесли коровай, який спекли наші україночки, і пригостили всіх. Завершив свято хор «Козачки», завдяки якому протягом усього показу лунали народні українські пісні у чудовому виконанні. Грошову допомогу традиційно передадуть в Україну, цього разу – Першому добровольчому мобільному шпиталю та Госпітальєрам.
Успіх свята у Свіндоні окрилює і надихає. Уже є нові ідеї та плани на наступний показ. Усвідомлюємо, наскільки важливі такі благодійні події, особливо у часи, коли всі втомилися від війни: втомилися воювати, лікувати, допомагати, терпіти, чекати й сподіватися. Важливі для нас самих, щоб не втрачати надію й усвідомлення себе як частинки давньої великої культури, яку треба захистити і не згубити ні за яких умов. Важливі для тих, хто так довго підтримує нас, допомагає, співчуває, але теж втомився або й зневірився.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
Наталія Гальона, професор кафедри української мови
