Друзі, пропонуємо вам переглянути нове відео і разом з нами поміркувати про жаргонізми. Жанр відео: науково-популярний, комедійний, з елементами скетчів. Цільова аудиторія: молодь 18–25 років, яка цікавиться лінгвістикою, зокрема соціолінгвістикою, культурою. Мета: пояснити природу, функції та еволюцію професійних жаргонізмів через гумористичні скетчі, із глибоким теоретичним аналізом. Проєктна робота студентів Кліща Олега, Ступак Анастасії, Заскоки Софії, Ніколь Чечун, Устименко Анни – 103 філ групи. Ми зазирнули в три світи: кіберспортсменів, викладачів, які «завалюють» студентів, і фанфікерів із «кінненням». Жаргон – це не просто слова, це соціальний код, що формує спільноти й додає експресії.
Друзі! Пропонуємо вам послухати про одне з найбільш цікавих і водночас суперечливих явищ мови – про евфемізми (натисніть тут) Ви помічали, як іноді ми замінюємо різкі слова на більш м’які? Чому ми кажемо “пішов із життя” замість “помер” або “людина з інвалідністю” замість старих зневажливих термінів? А ви чули, як звільнення працівників стає “оптимізацією кадрів” чи “реструктуризацією персоналу”? У цьому випуску ми розповімо, як працюють евфемізми – коли вони справді допомагають нам говорити про складні речі, а коли – навпаки, слугують для приховування правди. З’ясуймо, де межа між делікатністю та маніпуляцією. Проєктна робота студентів 103 філ групи Голівець Анастасії, Пахнюк Євгенії, Куруц Валентини, Сухин Ірини.
Як лексика відображає суспільні зміни? Чому мова під час війни така ж непередбачувана, як і наше сьогодення? Чи слова, народжені війною, повернуться до "мирного" значення після перемоги? Відповіді на всі ці питання ви зможете знайти в нашому новому подкасті. Запрошуємо переглянути проєктну роботу студентів-першокурсників спеціальності «Філологія» факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова – подкаст «Мовна картина світу під час війни: як лексика відображає суспільні зміни», щоб дізнатися багато захопливої та корисної інформації. Тисніть тут. Відчуваймо українську разом!
Харківський правопис, затверджений 1928 року наркомом освіти Миколою Скрипником, називають також «правописом Скрипника», «скрипниківським» чи «скрипниківкою». Він був максимально наближений до живої народної мови та став одним з успіхів українізації, бо вперше на теренах України з’явився перелік правил, що поєднав у собі різні традиції. Майк Йогансен, Сергій Єфремов, Микола Хвильовий, Агатангел Кримський, Олена Курило, Олекса Синявський, Євген Тимченко – ці та інші відомі українці були творцями правопису, більшість із яких згодом репресував і знищив сталінський режим. У 1933 році правописна комісія переробила «Український правопис», визнавши норми 1927 – 1928 років «націоналістичними». Деталі тут
Чи відомо вам, що таке шиболет і настільки він важливий для кожного народу? Чому росіянам не піддається українське слово «паляниця», яке стало нашим загальнонаціональним паролем (тобто шиболетом)? Які особливості вимови звуків є в українській мові та як за фонетичними ознаками розпізнати українськомовного? Першокурсники факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова все це підготували для вас у відео й закликають переглянути його, щоб дізнатися багато цікавої та корисної інформації. Худчіш натискайте тут й отримуйте задоволення від переглянутого й почутого! Відчуваймо українську разом!
З Днем української писемності та мови, драгоманівська родино! Студенти факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка підготували для вас нове відео рубрики «Відчувай українську!», яке можна переглянути тут. Чи цікавилися ви, чому числівник "дев'яносто" вирізняється серед інших українських назв десятків – п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят? Чому не "дев'ятдесят"? Цікаво знати, що саме "дев'ятдесят" було давно в нашій мові і походить від праслов’янської форми зі значенням "дев’ять десятків". Навіть у словнику за редакцією Б. Грінченка зазначена ця форма. Чому ж тоді в сучасній літературній українській мові вона позначена як діалектна і чи можна її відновити?
Чи відомо вам, що українське дієслово має чотири часи: теперішній, майбутній, минулий і давноминулий (колишній плюсквамперфект)? Яке значення має давноминулий час, що був широко вживаний у староукраїнській мові XVI-XVIII ст., а згодом зник з активного вжитку, але продовжує жити в народній мові та художній літературі? Який важливий для кожного українця документ фіксує цю часову форму? Першокурсники факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова підготували для вас відео, яке радимо переглянути та дізнатися цікаву інформацію. Відчуваймо українську разом! Переглянути відео можна тут.